Обмеженість часу

"Обмеженість часу"

Мета:  дати поняття «обмеженість» часу;  виховувати усвідомлення бережливого ставлення до навчального часу, вчити цінувати свій та чужий час, бути точним, дотримуватися режиму дня; розширювати кругозір; вчити спілкуватися у колективі.

Обладнання: малюнок білочки, кошик з жолудями, обгорнутими у фольгу різного кольору (кількість жолудів дорівнює кількості учнів у класі); набори для «виробництва» колобків (один на групу); мультимедійна презентація «Це цікаво!».

Хід заняття

Ι. Організація дітей. Девіз уроку. Розучування.

 В країні Бізнесу геніїв багато

 Та нас із ними не зрівняти!

ΙΙ. Мотивація навчальної діяльності.

 - Подивіться, хто до нас сьогодні завітав? (...)

 - Правильно, білочка. Вона живе у старому дубові, пам’ятаєте? Це місце знають усі лісові мешканці. Наша Білочка тут відкрила ресторанний бізнес. Її кафе має назву «Горіхова насолода».

 - Завтра у Білочки день народження. До неї завітає багато гостей: Мишко-бізнесмен, Їжачок-банковичок, Лисичка, Бджілка, родина зайців, Бобер та інші.

 Білочка дуже хвилюється, бо у кафе захворів кухар, який повинен був зробити для гостей фірмову страву – горіхові колобки.

 - Що ж тепер їй робити? (...)

 - Може ми їй допоможемо з приготуванням колобків? (...)

- Найкращих кухарів вона запросить до себе у кафе працювати.

ΙΙΙ.  Ділова гра «Кухарі».

1. Ділення класу на групи. (За допомогою жолудів, обгорнутих у фольгу різного кольору. У кожній групі 4 учня.)

 2. Обговорення роботи.

(Білочка навчає, як правильно готувати колобок з горішком. Кожна група отримує набор для «виробництва» колобків:

• борошно – пластилін – 2 куски;

• горіхи – маленькі камінці – 4 штуки;

• ніж – стек – 1;

• піднос – 1;

• вологі серветки – 1 пачка.)

 - За роботу, мої помічники. На неї відводиться 5 хвилин. Треба поспішати!

3. Виготовлення колобків. (5 хвилин. Робота закінчується, коли учитель говорить : «Стоп!»)

4. Підведення підсумків ділової гри «Кухарі».

(Після завершення «виробництва», групи рахують кількість вироблених колобків, результат записується на дошку. Оголошуються переможці. Білочка вручає переможцям запрошення на роботу.)

 - Вам треба було виготовити як можна більше горіхових колобків. Чи могли ви зробити їх скільки завгодно?

 - Якщо «так», то в якому випадку, якщо «ні», то чому?

 - Які ресурси використовували групи у «виробництві», чи були вони обмежені?

 - Якби вам дали усе необхідне, ви змогли би виготовити більше колобків?

 - Що для цього вам ще було б потрібне? (Час.)

ΙY. Робота над новим матеріалом.

1. Оголошення теми заняття.

 - Сьогодні у нас розмова йтиме про час, якого нам постійно не вистачає, про  те, як треба берегти власний та  чужий час.

2. Пояснення вихователя.

 - Ви вже знаєте, що потреби безмежні, а ресурси – обмежені. Сьогодні ви дізналися, що існує ще і обмеженість часу. З вами таке бувало, що хочеться пограти, і уроки треба зробити, і вдома допомогти, і книжку почитати, і мультфільм подивитись, а часу на усе не вистачає?

 - Зупинити час, або збільшити кількість годин у часі неможливо. Але усі ви, мабуть, помічали, що один встигає зробити багато, а інший – ні. Як ви вважаєте, чому?

  - Правильно. Деякі люди витрачають марно час. Наприклад, як герой  твору  Є. Шварца «Казка про загублений час».

 - Що трапилося з хлопчиком? (Він перетворився на дідуся.)

  - Чому? (Людина, яка марно витрачає час, сама не помічає, як старіє.)

 - Добре, що казка закінчилася благополучно, але у житті усе буває складніше.

 - Час – головна цінність людини. Заощаджуючи  його, люди отримують додаткові можливості творити та пізнавати. Іншими словами робить нас багатшими, сильнішими, розумнішими. І ось який цікавий взаємозв’язок виходить – чим більше ми вчимося берегти час, тим швидше ростуть наші досягнення у навчанні, в праці. У нашому житті важлива кожна година і, навіть, секунда. І тому кожен з нас повинен цінувати та економити час, не витрачати його по напрасну.

 Розкажіть, як ви бережете свій час?

- Діти, відгадайте загадки.

 Ніг не маю, а ходжу,

 Рота не маю, а скажу:

 Коли тобі спати,

 А коли вставати. (Годинник.)

-  Хто біжить без ніг? (Час.)

 - Нас сім братів, літами всі рівні, а іменем різні. (Дні тижня.)

- Дванадцять братів один за одним ходять, один одного не обходять. (Місяці року.)

3. Це цікаво! (Мультимедійна презентація. Цей матеріал учитель добирає за власним розсудом.)

 - Ми звикли до годинника. Вже й не віриться, що в давнину люди не знали його. А такий час був. Наші далекі предки розпізнавали лише ніч, ранок, день і вечір. Пізніше час стали вимірювати довжиною тіні: подовжилася тінь людини на три ступні — незабаром вечір. Ти маєш прийти в гості «у 4 ступні» — не поспішай, бо ще рано.

 Незабаром було виявлено незручності цього способу: взимку тінь стає довшою швидше, ніж улітку, та й ступні у людей не однакові, через що таке обчислення часу призводило до ба­гатьох непорозумінь.

 Край цьому поклали винахідники. На рівному, відкритому для сонця майданчику вони вкопали палицю, обвели її колом і стали уважно-спостерігати за рухом тіні від неї. Так почалася історія годинника.

 - Отже, першим був годинник сонячний.

 У Стародавньому Вавилоні на вершині найбільшої піраміди поставили глиняний стовп. Рівний майданчик розкреслили лініями. Коли тінь від стовпа наближалася до однієї із ліній, жрець проголошував: «Знайте, вільні і раби, все населення царства, волею бога минула ще одна година, п'ята година від сходу сонця!».

 Послухайте уважно і скажіть, про кого ця загадка?

 - Годинника не має, а час знає. (Півень.)

 -  Дізнавалися люди час і по живому годиннику. Цей годинник ходить по подвір'ю, махає крилами і кричить: «Ку-ку-рі-ку!». Ще сонце не зійшло, а півень кричить, дере горло: «Скоро ранок! Досить спати!»

 За співом півника важко визначити точний час. То півень зі сну з жердини впаде — раніше часу піднімає крик, то лисиці злякається і почне кричати, то лисиця півника понесе і з'їсть.

 А якщо немає півня? Як дізнатися час вночі, коли немає сонця і зірки не світяться в похмуру погоду? І придумала людина годинник надійніший: він із жердини не валиться, і лисиця його не понесе.

 - Дізнавалися люди час і по водяному годиннику. У високий і вузький скляний посуд з дірочкою біля дна наливалася вода. Крапля за краплею вона текла із отвору. Води в посудині ставало все менше. На стінках посудини були зроблені рисочки — відмітки, які показували, скільки часу минуло відтоді, коли в посуд налили воду. Водяний годинник був теж незручним, тому що треба було постійно доливати воду в порожній посуд.

 - Стали люди голову ламати, як придумати годинник, щоб він однаково точно показував час і вдень, і вночі, і взимку, і влітку, і в будь-яку погоду. І придумали. У цьому годиннику немає ні стрілок, ні кружка з цифрами, ні зубчатих коліщат усередині. Зроблені вони із скла. Два скляних пузирчики з'єднані разом з тонесеньким отвором. Всередині — пісок. Коли годинник працює, пісок з верхнього пузирчика сиплеться в нижній. Висипався пісок — це означає, що минуло 3, 5,10  хвилин. Годинник перевертають, і рахунок часу продовжується. Пісочним годинником люди користуються і тепер. Наприклад, в полі­клініках. За цим годинником хворі одержують лікарняні процедури.

 - Давним-давно люди помітили, що одні квіти розкриваються вранці, а вдень закриваються, інші розкриваються під вечір, треті — тільки вночі, а вдень завжди закриті. Відкриваються квіти не тоді, коли вони захочуть, а у «свій власний час». Так з'явився квітковий годинник. Але «ходить» він тільки в сонячну погоду.

 - Рано-вранці назустріч сонячному промінню піднімає свої голівки кульбаба, а за нею відкриває пелюстки шипшина, гвоздика польова, льон та інші. Квіти, які рано розкривають пелюстки, вдень починають засинати. У похмуру погоду квітковий годинник «не працює» зовсім. Квіти залишаються закритими у багатьох рослин. Тому люди їх використовують лише для прикрашання клумб.

 - За переказами, перший механічний годинник з'явився у 996 році у німецькому місті Маг­дебурзі. Досі зберігся годинник на башті Вестмінстерського абатства в Лондоні. Ще в XIII ст. він показував час мешканцям цього міста, показує й нині.

 - На початку XVI ст. нюрнберзький винахідник Петер Генлейн змайстрував кишенькового годинника. Через півстоліття винайшли хвилинну стрілку, а ще через 200 років — секундну.

 - Не забули дорослі й про дітей. Вони придумали годинник-казку. Він висить на стіні цен­трального театру ляльок у Москві. Над усіма півень, а навколо нього розташовано 12 будиночків.

 Кожну годину, що минула, півень супроводжує голосним співом, повертаючись і махаючи крилами. Водночас один із будиночків відчиняється, з нього виходить ляльковий персонаж. Коли ж годинник відбиває північ чи полудень, відчиняються двері всіх будиночків, з них виходять ведмідь, козел, сова, ворона, заєць, лисиця, мавпа, кіт, баран, порося, коза та вовк, і всі разом танцюють під музику.

  - Антимагнітні, електронно-механічні та навіть атомні — яких тільки годинників не випускають тепер наші заводи! Прикладіть-но до вуха свій. «Тік-так, тік-так»,— вицокує він. Скільки цікавого розповів би цей лічильник часу, якби міг!

4. Фізхвилинка.

 Ой, і як же ми стомились

 І на бік всі похилились

 Може нам слід відпочить.

 Фізхвилинку запросить?

 Ми мандруєм, ми мандруєм

 Школой Бізнесу крокуєм.

 Ось і гори Капітал.

 Я до них ще не дістав.

 Ось і місто Страхування,

 А іще Кредитування.

 Пливу по морю я Потреб,

 Їх в тебе безліч, в мене теж.

 Тут  ресурси є, товари.

 Вони потребують реклами.

 Але обмеженість часу

 Нагадує про школу цю:

 Повертайся, повертайся,

 Та за справу принімайся.

 В рідну школу, в рідний клас,

 Школа Бізнесу у нас.

Y. Закріплення нового матеріалу.

1. Знайомство з прислів’ями.

         Годинник їсти не просить, а свою роботу робить.

         Годинник для краси, а час по сонцю.

         Час — не кінь: не підженеш та й не зупиниш.

         Час, як вода,— все йде вперед.

         Час, мов віз,— з гори чкурне, його не доженеш.

         Час за гроші не купиш.

         Час минає, а не вертає.

2. Інсценізація.

 - Друзі, як ви вважаєте, хвилинка — мало це і чи багато? Бачу, що не знаєте. Тому зараз до нас завітають хвилинки. Нехай  вони самі про себе розкажуть. (Виходять шість дівчаток.)

1-а хвилинка (у залізничній формі).

 Я прийшла до вас із залізниці. Ми лічимо не тільки хвилинки, а й секунди. Втратимо одну — аварія може статися. Вантажі, на які чекають у різних куточках країни, запізняться. А ми ж з усіма хвилинками пов'язані. Приміром, шахтарі за дві хвилини цілий поїзд вугілля видають на гора! І я не можу гаяти часу — даю їм «зелену» путь.

2-а хвилинка.

 А я прийшла до вас із взуттєвої фабрики. За хвилину в нашій країні випускається приблизно 1280 пар взуття.

3-я хвилинка.

 Ух... Ну й спека ж у нас біля мартена! За одну хвилину сталевари дають країні 220 тонн сталі.

4-а хвилинка.

 Цінуємо час і ми. Наші ткалі працюють дуже швидко. Якщо розстелити по землі тканину, що виходить з їхніх спритних рук за хвилину, то по цій барвистій стежці треба буде йти вісімнадцять кілометрів. Ось яка наша хвилинка!

5-а хвилинка (з книжкою в руках).

 Кожної секунди виходить з друку 45 книжок, з них 7-8 — для дітей.

6-а хвилинка (з годинникового заводу).

 Щохвилини з'являється сімдесят годинників. Усі вони — маленькі наручні, великі стінні, голосні будильники — добре знають ціну часу. Адже хвилина і навіть секунда вирішують успіх бою, складної операції, встановлення нового спортивного рекорду, припинення пожежі...

3. Допоможи Вінні-Пуху скласти правильний режим дня. (Записаний на дошці.)

  11-00 – 12-00 - підйом.

 12:00 – 13:00 – обід

 13:00 – 15:00 – сон

 15:00 – 16:00 – другий обід

 16:00 – 17:00 – ігри з П’ятачком

 17:00 – 18:00 – ігри з осликом Іа

 18:00 – 19:00 – вечеря

 19:00 – 22:00 – похід у гості

 22:00 – 23:00 – друга вечеря

 23:00 – 01:00 – мультфільми по  телевізору

 01:00 – 11:00 – сон

  YΙ. Підсумкова рефлексія.

   Бьют часы... Кого? Зачем?

 Бьют за что, скажите?

 Бьют часы четыре, семь:

 Всем, всем, всем — спешите!

 Бьют меня, тебя, его:

 Что ты спишь доселе?

 Бьют за то, что ничего

 Сделать не успели.

 Бьют не в бубен, бьют в набат,

 Бьют тревогу грозно...

 «Торопитесь,— говорят,—

 Завтра будет поздно!..»

 Хочешь победить в бою,

 В жизни сделать что-то?

 Бьют часы... Всю жизнь свою

 Я боюсь их счета...