Будь охайним та дбайливим!
Мета: формувати в школярів розуміння необхідності бути акуратними; виховувати уважне ставлення до власної зовнішності (одяг, зачіска, чистота рук тощо); викликати негативне ставлення до виявів неохайності.
Обладнання:сюжетні картки із зображеннями охайного та неохайного учнів; предмети особистої гігієни школяра (гребінець, носова хустинка). Попередня робота: шестеро учнів за допомогою класовода готують виразне читання напам’ять тематичного віршованого матеріалу.
ХІД ЗАНЯТТЯ
I. Організаційний момент
Вихователь. Ось і знову всі зайняли свої місця за партами. Я рада бачити вас усіх разом!
II. Розкриття теми заняття
Вихователь:
Та швидко у школі спливатиме час,
Ставатимуть все розумнішими в нас
Дівчатка оці та хлоп’ята,
Бо стануть знання здобувати.
У школі ви отримаєте багато важливих та корисних знань і навичок — і не тільки зі шкільних предметів. Ще ви дізнаєтеся, наприклад, про те, як правильно поводитися у школі та вдома, щоб і вас поважали, і ви самі себе могли поважати.
III. Повідомлення теми й мети
Вихователь. Діти, сьогодні ми поговоримо про дуже важливі чесноти — охайність і дбайливість.
Ці якості важливі для кожної людини і, звичайно, для школяра також. Наша мета — закріпити й отримати нові знання проте, чому саме нам треба бути акуратними, як потрібно стежити за своєю зовнішністю, щоб ваш вигляд завжди справляв гарне враження на оточуючих. Ви дізнаєтеся, які вади заважають людині бути охайною. Ми разом будемо боротися із цими вадами — адже брудним і нечупарам не місце в нашому гарному класі!
IV. Подання нових знань
Вступна бесіда
Вихователь. Поки що ви маленькі діти, і тому вдома про вашу охайність вам допомагають піклуватися дорослі. Звісно, яка ж мама чи бабуся допустить, щоб її улюблена донька або внук пішов до школи невмитими, не причесаними, неохайно вдягнутими? Чи згодні ви із цим? (Так.) Але до школи ще треба дійти, та й у школі вам доведеться перебувати півдня або й більше. Як ви думаєте, чи збережеться ваш гарний вигляд принаймні до повернення додому, якщо ви про це не дбатимете? (Ні.) Правильно. Ми вже говорили про численні обов’язки школяра: старанність та уважність у навчанні, чемність, дотримання дисципліни на уроках. Та в кожного учня є ще один обов’язок — бути завжди охайним і дбайливим.
Про це нам і розкажуть ваші однокласники, які до сьогоднішнього заняття підготували цікаві й повчальні віршики. Послухаймо ж їх.
Робота з віршованим матеріалом
До дошки виходить група учнів-читців. Діти виразно декламують віршики.
1-й учень
Мене товариш якось запитав:
«Навіщо нам охайність, чистота?»
Про це не треба довго міркувати:
Щоб гарно та достойно виглядати.
2-й учень
Учні мають бути, діти,
Всі причесані, умиті,
Одягатися ошатно,
Завше чисті руки мати.
3-й учень
За виглядом я власним стежу,
Повірте, друзі, як належить,
Я це робити не лінюся,
Тому навряд чи забруднюся.
4-й учень
Неприємно стріть хлопчину У пом’ятій сорочині,
Що невмиваний, брудний,
Весь розхристаний такий.
5-й учень
Зразу слід йому сказати:
«Ти у нас школяр хіба?
Сором, страм тобі, ганьба!
Приведи себе до ладу!»
6-й учень
Немає місця в школі нечупарам,
Тут місця неохайності немає.
Бо чистота — це необхідна справа,
Це навіть в першім класі дітки знають.
Вихователь. Молодці, діти. Ці напутливі віршики наразі були дуже доречними.
Діти-читці повертаються на свої місця.
Бесіда з учнями
Вихователь розміщує перед дітьми тематичні картки із зображеннями охайного та неохайного школярів і звертається до групи із запитаннями.
Запитання для бесіди
• Чи згодні ви з тим, що охайність — це один з обов’язків школяра?
• Як завжди має виглядати учень школи?
• Поясність детальніше, що, на вашу думку, означає виглядати охайно, мати чепурний вигляд.
• За якими ознаками ми помічаємо нечупарність, неакуратність людини?
• Розкажіть, яке саме враження справляють на вас охайний та неохайний учні.
• Чи знаєте ви, як слід стежити за власним виглядом?
• Які слова ви сказали б тому, хто завжди охайно виглядає, акуратно вдягнутий?
• Які поради ви дали б тим, кому байдуже до власного зовнішнього вигляду?
На кожне запитання відповідають 1-2 учні. Решта школярів можуть із дозволу вчителя доповнювати міркування своїх товаришів. Якщо учні вагаються, це робить сам вихователь
Вихователь. Як приємно, що всі учні нашого класу розуміють важливість охайності! Той, хто має ці чесноти, дружить із предметами гігієни — нашими помічниками в дотриманні чистоти, їх досить багато. До таких речей належать мило й зубна щітка, мочалка й рушничок, ножички для зрізання нігтів... Звичайно, ми розуміємо, що ці предмети учні із собою до школи не носять. Але серед предметів гігієни є такі речі, які краще завжди мати при собі — у кишені або портфелику. (Учитель показує школярам носову хустинку і гребінець, промовляючи віршик.)
Щоб нам охайно виглядати, їх завше треба поруч мати:
Це носова твоя хустинка —
Про неї не забудь, дитинко,
Як візьмеш ти ще й гребінець,
Тоді ти, друже, молодець!
Про ці потрібні дуже речі,
Напевно, буде вам доречна
Наступна, мої дітки, казка.
Послухайте її, будь ласка!
Слухання казки
Вихователь розповідає дітям тематичну казку.
Жили-були двоє друзів — носова хусточка і гребінчик. Вони були особистими речами першокласника Василька. Жили вони поряд, у кишені Василькового шкільного піджачка.
Та ось одного разу Василько виклав хусточку і гребінця. Хусточку він віддав мамі випрати, бо та забруднилася, а гребінчика витягнув з кишені просто так, разом із хусточкою. Уранці вже чиста й випрасувана носова хусточка з її приятелем гребінчиком чекали Василька на стільчику — мама приготувала їх, щоб хлопчик не забув узяти їх до ніколи.
Але Василько зранку довго вилежувався в ліжку: дуже не хотілося йому вставати. А потім заспішив, заквапився, адже до школи спізнюватися не можна!
Словом, так трапилося, що забув неуважний Василько вдома і свого носовичка, і гребінця. Побіг він до школи, залишивши їх на стільчику.
Тільки-но Василько вибіг з дому, як гребінчик схвильовано звернувся до своєї подружки хустинки:
— Ну як же так? — ображено бідкався він.— Як Василько міг забути мене? Адже тепер йому нічим буде в школі причесатися. Буде ходити з розкуйовдженим чубом, розпатланий, мов опудало... Усі однокласники, певне, будуть сміятися з нього.
— Атож,— підтримала товариша носова хустинка,— без мене теж Василькові буде скрутно: він не зможе ані носика витерти, ані щічок, ані рук. Мабуть, і вчителька не похвалить такого учня за неакуратний вигляд.
— Ох, думаю, соромно буде Василькові перед усіма,— вів далі гребінець.— Хоч би скоріше проминув цей день!
— Еге ж, не чекала я такого вчинку від нашого Василечка,— мовила носова хусточка,— він наче завжди був дбайливим, ніколи про нас не забував. Чому ж сьогодні так трапилося?
— Чому-чому! — розсердився гребінчик.— По-перше, через лінощі: нічого було до останньої хвилини в ліжку вилежуватися! По-друге, через поспіх, адже недаремно кажуть: хто спішить, той людей смішить!
— А по-третє — через неуважність. Неуважність охайності не приятелька,— міркувала хустинка.
Дуже хвилювалися речі за свого господаря. Після обіду Василько повернувся додому. Він дійсно був трохи замурзаний, розпатланий та в поганому настрої. Прийшовши зі школи, хлопчик насамперед помив руки і поклав до кишеньки свого піджачка забуті речі.
Ось тоді носова хусточка і гребінчик полегшено зітхнули.
Вихователь. Чи сподобалася вам ця казочка, діти? Як ви вважаєте, чому Василько по поверненні зі школи мав неохайний вигляд? А чому в нього був поганий настрій? Які вади хлопчика призвели до того, що він забув удома необхідні предмети гігієни? (Учні дають відповіді та пояснюють їх.)
А ви, діти, носите до школи носовички та гребінці або щітки для розчісування волосся? Дістаньте і покажіть їх, будь ласка! (Діти виконують завдання.) Молодці. Тепер ми знаємо, кого в нашій групі слід вважати найохайнішими, найдбайливішими школярами.
Але важливо не тільки мати необхідні предмети гігієни, але й добре вміти ними користуватися.
Фізкультхвилинка
Дітям пропонується ігровими рухами зобразити згадані дії.
Ми охайні та дбайливі діточки.
(Кроки на місці.)
Умиваємось щоранку залюбки.
(Імітація процесу умивання.)
Руки миємо ретельно ми із милом,
(Показують, як вони миють руки.)
Рушничками витираємося вміло.
(Імітація витирання обличчя й рук.)
За волоссям вміє кожен доглядати:
(Проводять руками по своєму волоссю.)
Його старанно розчісувать-чесати,
Причешу свою потилицю і чуба —
Моя зачіска привабливою буде.
(Зображують причісування волосся.)
Одяг мій також дбайливий вигляд має:
(Діти проводять долонями по своєму одязі згори донизу, оглядаючи себе.)
Я всі ґудзики старанно застібаю.
(Зображують застібання ґудзиків.)
А взуття моє начищене: дивіться!
(Тупають ніжками і показують на взуття.)
Я — школяр, тож виглядаю, як годиться! (Стають рівно, взявшись руками в боки.)
Вихователь просить школярів сісти на свої місця.
Вихователь. Діти, про дбайливість та акуратність говорить не лише зовнішній вигляд, але й ставлення до власних речей: підручників, зошитів та іншого приладдя. Хто вважає, що його речі завжди в порядку? (Учні відповідають.)
Двом-трьом учням пропонується довести сказане, продемонструвавши охайний вигляд своїх шкільних речей, порядок на парті тощо.
V.Підсумки заняття
Вихователь. Ось і завершується наша розмова. Сподіваюся, що вона додала впевненості в собі тим з вас, хто завжди охайний,— таких у нас більшість. А ті дітки, що іноді дозволяли собі недбалість та неакуратність, тепер, я сподіваюся, обов’язково виправляться і приділятимуть більше уваги своїй зовнішності, охайному вигляду й порядку у своїх речах.
Усього вам найкращого, друзі!